Бл. пам’яті Штефан Криницкий 15.01.1936-19.01.2026
«Лемко я си, лемко, в Криниці-м ся родив»
Stefan Krynicki na Łemkowskiej Watrze w Żdyni, 2022
Юж веце не почуєме слів той пісні у виконанні єй автора. 19 січня 2026 рока відійшов за обрій Штефан Криницкий — нестор лемків в Україні, авторитет і приклад для багатьох поза єй межами.
Штефан Криницкий народився 15 січня 1936 рока в лемківским містечку Криниця. Бив дев’ятом дітином своїх родичів. Травень 1945 рока приніс примусове вигнаня з рідной земли. Малий Штефан з цілом родином опинився в радянскій Україні. Там, не забиваючи на рідну землю, Штефан зачав будувати своє житя. Закінчив фельдшерську школу, потім медичний інститут, што дозволило му зачати працю як хірург-травматолог. Од 1967 рока працював 45 років в Станіславским медичним інституті — як асистент, викладач і голова кафедри. В інституті бив єдним з небагатьох працівників, яки николи не належали до КПРС (Комуністична партія Радянского Союзу).
Од 1991 рока, коли то Україна стала свобідном і незалежном державом, активно зачав працю на ниві лемківской культури, історії і політики. Засновав лемківский хор «Бескид», в роках 1991-2016 головував Івано-Франківській обласній організації «Лемківщина». В 2001 році став заступником голови новоствореной Всеукраїнського товариства «Лемківщина». В рамці діяльности товариства, разом з покійним Олександром Венгриновичом (тіж родом з Криниці) став автором першого законопроєкту «Про визнання депортованими етнічних українців, евакуйованих з Польщі в 1944-1946 рр.».
Рідна земля жила тіж в статтях і дописах Штефана Криницкого, печатаних в українских і закордонних книгах і газетах, в тим числі і в «Ватрі» і «Нашому Слові». Знав як важливе є творіня лемківской культури і зберіганя єй для дальших поколінь, зато все намагався приїжджати на лемківски фестивалі, посеред яких найближчі його серцю били Лемківска ватра в Ждині і «Дзвони Лемківщини» в місті Монастириська.
Вічная Йому пам’ять!
„Lemko ja sy lemko, w Krynyci-m sia rodyw”
Już nie będzie nam dane usłyszeć tej pieśni z ust jej autora. 19 stycznia 2026 roku odszedł do wieczności Sztefan Krynycki — nestor łemkowskiej wspólnoty w Ukrainie, autorytet i przykład dla wielu poza jej granicami.
Sztefan Krynicki urodził się 15 stycznia 1936 roku w łemkowskim miasteczku Krynica. Był dziewiątym dzieckiem w rodzinie. Maj 1945 roku przyniósł przymusowe wygnanie z rodzimej ziemi. Mały Sztefan z całą rodziną znalazł się na terenie sowieckiej Ukrainy. Tam, ciągle pamiętając o rodzimej ziemi, Sztefan zaczął budować swoje życie. Ukończył szkołę dla felczerów, potem studia medyczne, co pozwoliło mu pracować jako chirurg-traumatolog. Od 1967 roku pracował przez 45 lat w Stanisławowskim Instytucie Medycznym — jako asystent, wykładowca, kierownik katedry. W strukturach Instytutu był jednym z niewielu pracowników, którzy nigdy nie należeli do Komunistycznej Partii Związku Radzieckiego.
Od roku 1991, gdy Ukraina uzyskała niepodległość, aktywnie działał na niwie łemkowskiej kultury, historii i polityki. Założył łemkowski chór „Beskyd”, w latach 1991-2016 był przewodniczącym organizacji „Łemkiwszczyna” w obwodzie iwano-frankowskim. W 2001 roku został zastępcą przewodniczącego Wszechukraińskiego stowarzyszenia „Lemkiwszczyna”. W ramach działalności stowarzyszenia, razem z śp. Oleksandrem Wenhrynowyczem (także pochodzącym z Krynicy) był autorem pierwszego projektu ustawy „O przyznaniu statusu deportowanych etnicznym Ukraińcom, ewakuowanym z Polski w latach 1944-1946”.
Rodzima ziemia była też żywa w jego artykułach i komentarzach, publikowanych w ukraińskich i zagranicznych książkach i gazetach, w tym w „Watrze” i „Naszym Słowie”. Wiedział jak ważne jest tworzenie łemkowskiej kultury i zachowywanie jej dla kolejnych pokoleń, stąd zawsze starał się uczestniczyć w łemkowskich festiwalach, spomiędzy których najbliższe jego sercu były Łemkowska Watra w Żdyni i „Dzwony Lemkiwszczyny” w Monastyryskach.
Wicznaja Jomu pamjat’!
QR kod — dostęp filmowego wywiadu ze Stefanem Krynickim