Бл. пам’яті Леонтин (Левко) Довгович 29.09.1935-5.12.2025
5 грудня 2025 рока в Кошицях помер Леонтин (Левко) Довгович, в’язень радянских лагерів, культурний діяч, хормейстер, пластун, голова Європейского Конгресу Українців в роках 1995-2005.
Левко Довгович народився 29 вересня 1935 рока в Ужгороді, в родині греко-католицкого священика. Його батько втік до Чехословаччини перед комуністичнима реперсіями в році 1944. Старша сестра Левка приєдналася до вітця в році 1946, сам Левко залишився з матір’ю і рештом родини в Радянским Союзі. В повоєнних роках бив учасником дисиденцкого руху, зачав свою активніст од розклияня листівок з гаслами: «Смерть Сталіну!» і «Смерть комунізму!». Вперше заарештуваний в 1950 році, коли йому било лем 15 років, засуджений на 10 років таборів. 12 липня 1952 втік з Гулагу в архангельскій області тунелом, який сам викопав. На свободі пробув лем 5 дни, засудили го на дальших 10 років. По смерти Сталіна в році 1953 Левко Довгович бив єдним з організаторів повстаня в’язнів в таборі Рудник в місті Воркута. Повстаня, яке тирвало 11 днів, принесло Довговичови засудженя на розстріляня, потім замінене на 10 років ув’язненя.
З таборів звільнений в 1956 році завдяки допомозі мешканців Ужгорода, в тім же році напівлегально переїхав до свого няня в Чехословаччину. В роках 1957-1963 диригував Українським хором в місті Прага, потім в роках 1963-1965 бив хормайстром Піддуклянського українського народного ансамблю (ПУНА, гнеска ПУЛЬС). Засновав і зачав керувати молодіжним ансамбльом «Весна», українским мішаним хором «Ластівка» і греко-католицким церковним хором.
В роках 1971-1986 в зв’язку з забороном діяльности Довговича на ниві культури працював як будівельник.
Од 1991 обираний головом Крайовой старшини Пласту Словаччини. В роках 1997-2007 голова Європейского Конгресу Українців.
Веце про Левка Довговича читайте на:
→ сторінці ЕСУ
Вічная пам’ять!
Похоронні богослужіня будут мати місце 11 грудня о годині 9:00 в греко-католицким соборі в Кошицях.
Родина просит шитких виповнити прохання помершого:
«Не купляйте квіти — ті гроші передайте в Україну для боротьби з Москвою!!!»
5 grudnia 2025 roku w Koszycach zmarł Leontyn (Lewko) Dowhowycz, więzień radzieckich obozów, działacz kulturalny, dyrygent, płastun, przewodniczący Europejskiego Kongresu Ukraińców w latach 1997-2007.
Lewko Dowhowycz urodził się 29 września 1935 roku w Użhorodzie, w rodzinie kapłana greckokatolickiego. Ojciec Lewka uciekł przed komunistycznymi represjami do Czechosłowacji w roku 1944. Starsza siostra Lewka dołączyła do ojca w roku 1946, sam Lewko pozostał z mamą oraz resztą rodziny w ZSRR. W powojennym czasie został dysydentem, swoją działalność rozpoczął od rozklejania ulotek z hasłami: „Śmierć Stalinowi!” i „Śmierć komunizmowi!”. Po raz pierwszy aresztowany w roku 1950, mając tylko 15 lat został skazany na 10 lat pobytu w obozach. 12 lipca 1952 uciekł z Gułagu w archangielskiej obłasti przez tunel, który wykopał samodzielnie. Wolność trwała zaledwie 5 dni, został skazany na kolejne 10 lat pobytu w Gułagu. Po śmierci Stalina w 1953 roku Lewko Dowhowycz był jednym z organizatorów powstania więźniów obozu Rudnyk w mieście Workuta. Powstanie, które trwało 11 dni, skończyło się skazaniem Dowhowycza na karę śmierci poprzez rozstrzelanie, potem zamienioną na kolejne 10 lat więzienia.
Z Gułagu został zwolniony w roku 1956 dzięki pomocy mieszkańców Użhorodu, w tym samym roku półlegalnie dołączył do swojego ojca w Czechosłowacji. W latach 1957-1963 dyrygował Ukraińskim chórem w Pradze, potem w latach 1963-1965 był kierownikiem chóru Podduklańskiego Ukraińskiego Zespołu Ludowego (PUNA, dzisiaj PUĽS). Założył i był pierwszym kierownikiem młodzieżowego zespołu „Wesna”, ukraińskiego mieszanego chóru „Lastiwka” oraz grekokatolickiego chóru cerkiewnego.
W latach 1971-1986 w związku z zakazem działalności w obszarze kultury pracował w budownictwie.
W 1991 roku został wybrany przewodniczącym Krajowej starszyzny słowackiego Płastu (ukraińskiego harcerstwa). W latach 1997-2007 piastował funkcję przewodniczącego Europejskiego Kongresu Ukraińców.
Więcej o Lewku Dowhowyczu możecie przeczytać na stronie:
→ Encyklopedii Współczesnej Ukrainy
Wicznaja pamjat’!
Uroczystości pogrzebowe odbędą się 11 grudnia o godzinie 9:00 w katedrze greckokatolickiej w Koszycach.
Rodzina prosi wszystkich o wykonanie ostatniej woli Zmarłego:
„Nie kupujcie kwiatów — pieniądze na nie przeznaczcie na Ukrainę walczącą z Moskwą!!!”
