Бл. пам’яті Адам Вєв’юрка 07.01.1976-03.12.2025
Прощай, Адаме…
Гнеска, 3 грудня 2025 рока, одийшов до вічности Адам Вєв’юрка, лемківский діяч, вчитель, довголітній член і заступник голови Об’єднання лемків.
Адам народився 7 січня 1976 рока в Лігниці, в родині Івана Вєв’юрки і Ірини з роду Найка, яки били родом з Новівси. Родиче передали Адамови шитко што принесли з рідних Гір — любов до свого, впертіст, родинну мудріст накопичену поколінями.
Завершиня навчаня в польскій основній школі не завадило му вибрати українский ліцей в Лігниці. Потім праві з Комплексом загальноосвітніх шкіл №4 імені Богдана Ігоря Антонича в Лігниці пов’язав своє професійне житя. По завершені історичного факультету на Вроцлавским університеті зачав працю як вчитель в Лігниці і Жешотарах. Молодь все била для Адама джерелом сили і інспірації. Молодь навчав у школі, для молоді організував поїздки в рідни Гори (на Лемківски ватри чи для порядкуваня цмонтерів), молодь гуртувалася довкола нього.
Адам все мав при собі свій невичерпний мішок з думками. Довго не потрібував в ним шпортати, думки сами ся висипували. Кожну другу думку одраз хотів реалізувати. Таким запам’ятаме Адама в Об’єднанню лемків.
Адам активно дописував до Нашого Слова і Ватри. Читачам розкривав історію свойой родини, рідного села, лігницкого ліцею, великих синів і дочок Лемківщини. Свої дописи Адам писав новівсянском бесідом. Николи ся єй не ганьбив, навіт коли інчи того хотіли.
Адам бив патріотом, вірним сином свого народу і земли. Николи не втікав од бесіди з людьми інчих поглядів, до кожного ставлявся з належном пошаном. Адам бив людином теплом, вражливом, відкритом на проблеми інчих. Випробуваня яких приносило житя переносив без нарікань. Адам підкорявся тіж людским слабкостям, так як кожен з нас.
Адам, Адам, Адам… Довго іщи годен прикликувати Адамове ім’я би повісти яким бив і што зробив. Та не можеме лем пригадувати, мусиме тіж пам’ятати, і з той пам’яти брати силу. Зато гнеска повідаме голосно: Адаме, дякуєме і не забудеме. Твоє діло продовжиме.
Вічная Тобі пам’ять!
Похорон Адама Вєв’юрки буде мати місце в суботу 6 грудня о годині 13:00
в греко-католицкій церкви в Лігниці.
Адаму Вєв'юрці
На прощання
Адаме
Зась хмари потемніли,
На землю впав туман
Думав йем що то злий сон
Недобре слово вірвалося
І дзвін жалібно засковичав
Поміж долинами.
Сон відійшов,
А Ти вибрався
Небесні ватри запалювати.
Адаме
Занадто скоро друже наш,
Мали зме іщи дуже помріяти
Там, у Новівсі, забіліло снігом,
Ялиці схилилися,
А наші мрії засипав біль
По тобі
Адаме
Згорни Щавничан, Новівсян,
Сядьте при Небесній ватрі
І на Ждиню поглядайте
Радійте і виглядайте за нами
Даколи ся спіткаме
Ідемо за вами.
До побачиння
Адаме
До позарани
Вічная Тобі пам’ять
Олександр Маслей
Żegnaj, Adamie…
Dzisiaj, 3 grudnia 2025 roku, odszedł od nas Adam Wiewiórka, łemkowski działacz, nauczyciel, długoletni członek Zjednoczenia Łemków oraz długoletni zastępca przewodniczącego ZŁ.
Adam urodził się 7 stycznia 1976 roku w Legnicy, w rodzinie Iwana i Iryny z domu Najka. Oboje jego rodzice pochodzili z Nowej Wsi koło Krynicy. Rodzice przekazali Adamowi wszystko co udało się przynieść z rodzimych Gór — miłość do swego, upartość, rodzinną mądrość zbieraną przez pokolenia.
Ukończenie polskiej szkoły podstawowej nie przeszkodziło mu w wyborze ukraińskiego liceum w Legnicy. Potem to właśnie z Zespołem Szkół Ogólnokształcących nr 4 w Legnicy im. Bohdana Ihora Antonycza związał swoje życie zawodowe. Po zakończeniu studiów z zakresu historii na Uniwersytecie Wrocławskim rozpoczął karierę nauczyciela w Legnicy i Rzeszotarach. Młodzież zawsze była dla Adama źródłem siły i inspiracji. Młodzież uczył w szkole, dla młodzieży organizował wyjazdy w rodzime Góry (na Łemkowskie Watry czy by porządkować groby przodków), młodzież organizowała się wokół niego.
Adam zawsze miał przy sobie swój bezdenny worek z pomysłami. Dużo w nim nie potrzebował grzebać, pomysły same się wysypywały. Co drugi pomysł chciał natychmiast realizować. Takim zapamiętamy Adama w Zjednoczeniu Łemków.
Adam gorliwie pisał na łamach „Naszego Słowa” i „Watry”. Czytelnikom prezentował historię swojej rodziny, rodzimej wsi, legnickiego liceum, wielkich synów i córek Łemkowszczyzny. Swoje artykuły Adam pisał gwarą Nowej Wsi. Nigdy się jej nie wstydził, nawet gdy inni tego chcieli.
Adam był patriotą, wiernym synem swojego narodu i ziemi. Nigdy nie wzbraniał się od rozmowy z ludźmi o innych poglądach, każdego traktował z należnym szacunkiem.
Adam był człowiekiem ciepłym, wrażliwym, otwartym na problemy innych. Perypetie losu znosił bez narzekania. Adam poddawał się też ludzkim słabościom, jak każdy i każda z nas.
Adam, Adam, Adam…
Długo by jeszcze można było przywoływać jego imię by opisać jakim był i co zrobił. Ale nie o samo przypominanie chodzi lecz o pamięć, która rodzi siłę. Dlatego też dzisiaj głośno mówimy: Adamie, dziękujemy i nie zapomnimy. Twoje dzieło będziemy kontynuować.
Wicznaja Tobi pamiat!
Pogrzeb Adama Wiewiórki odbędzie się w sobotę, 6 grudnia, o godzinie 13:00,
w greckokatolickiej cerkwi w Legnicy.